цвенькати
ЦВЕНЬКАТИ, аю, аєш, недок., розм. 1. Те саме, що цвірінькати 1. *Образно. Я стою. Небо птицями цвенька (Сос.,I, 1957, 123); А день від куль співа і цвенька, зітхає гулами гармат (Сос., II, 1958, 443).
2. Розмовляти чужою мовою, в якій чуються звуки «ц», «дз». Сміються та лають [землячки] Батьків своїх, що змалечку Цвенькать не навчили По-німецькій [по-німецьки] (Шевч., І, 1963, 250); - От і почав Хоцінський до мене вчащати; .. а як прийде до мене в гості, в'ється коло моїх дітей, тирить їм у руки польські книжки, цвенькає до їх по-польській [по-польськи] (Н.-Лев., І, 1956, 125); - Чуєш? - шепнув Чаров,- німці цвенькають (Минко, Вибр., 1952, 321); // Говорити швидко, багато; молоти, патякати. [Деркач:] А хто ж ото цвенькав, що титар почастує київською старкою? (Кроп., V, 1959, 199).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | цвенькаю | цвенькаємо |
2 особа | цвенькаєш | цвенькаєте |
3 особа | цвенькає | цвенькають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | цвенькатиму | цвенькатимемо |
2 особа | цвенькатимеш | цвенькатимете |
3 особа | цвенькатиме | цвенькатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | цвенькав | цвенькали |
Жіночий рід | цвенькала | |
Середній рід | цвенькало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | цвенькаймо | |
2 особа | цвенькай | цвенькайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | цвенькаючи | |
Минулий час | цвенькавши |