цвьохнути
ЦВЬОХНУТИ, ну, неш, док., перех. і неперех., кого, що, по кому - чому, на кого - що, розм., рідко. Однокр. до цвьохати, цвьохкати. Дядько Кирило сів на віз, узяв віжки в руки. Цвьохнув батогом, і віз заскрипів із двору (Вас., II, 1959, 208); Цвьохнув батіг і віз заторохтів, знявши сизу куряву (Кир., Вибр., 1960, 148); Їздовий сів у передок, цвьохнув, і ресорний візок на гумових шинах легенько покотився (Гончар, І, 1954, 150); Дівчина цвьохнула батогом по конях (Гур., Осок. друзі, 1946, 111); Він раптом цвьохнув лозинкою по снігу (Коп., Лейтенанти, 1947, 117).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | цвьохну | цвьохнемо |
2 особа | цвьохнеш | цвьохнете |
3 особа | цвьохне | цвьохнуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | цвьохнув | цвьохнули |
Жіночий рід | цвьохнула | |
Середній рід | цвьохнуло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | цвьохнімо | |
2 особа | цвьохни | цвьохніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | цвьохнувши |