цвіркунчик
ЦВІРКУНЧИК, а, ч. Зменш.-пестл. до цвіркун. - Та то ж цвіркунчик,- кажу.- Спіть...- Який там у чорта сон, коли мої нерви більше не витримують! - схопився бухгалтер (С. Ол., З книги життя, 1968, 178): *Образно.- Мій цвіркунчику,- шепотіла над парубком мати, - моє зозулятко! (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 21).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | цвіркунчик | цвіркунчики |
Родовий | цвіркунчика | цвіркунчиків |
Давальний | цвіркунчикові, цвіркунчику | цвіркунчикам |
Знахідний | цвіркунчика | цвіркунчиків |
Орудний | цвіркунчиком | цвіркунчиками |
Місцевий | на/у цвіркунчику, цвіркунчикові | на/у цвіркунчиках |
Кличний | цвіркунчику | цвіркунчики |