цементація
ЦЕМЕНТАЦІЯ, ї, ж., спец. 1. Закріплення ґрунтів, бетонних споруд та ін. введенням у них під тиском рідкого цементного розчину. Цементація свердловин.
2. Насичення поверхневих шарів сталі вуглецем для збільшення їх твердості. Цементація - це навуглецювання стальних виробів для підвищення твердості їх поверхневого шару (Слюс. справа, 1957, 52).
3. Скріплення складових частин гірської породи розчиненими мінеральними речовинами. Анаморфізм, або цементація гірських порід, -процес конструктивної їх зміни. Проходить він в умовах незначних глибин і звичайно нижче рівня ґрунтових вод (Курс заг. геол., 1947, 243).
4. Осадження з розчинів більш електропозитивних металів (золота, міді тощо) менш електропозитивними (напр., цинком).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | цементація | цементації |
Родовий | цементації | цементацій |
Давальний | цементації | цементаціям |
Знахідний | цементацію | цементації |
Орудний | цементацією | цементаціями |
Місцевий | на/у цементації | на/у цементаціях |
Кличний | цементаціє | цементації |