церемонний
ЦЕРЕМОННИЙ, а, е. 1. Надзвичайно ретельний у дотриманні прийнятого етикету, правил поведінки, у своїх діях. Церемонна людина; // Те саме, що манірний. - Отже ви дуже церемонні та жайлисливі! - сказала Ватя (Н.-Лев.,IV, 1956, 88); // Власт. манірній людині. Дивно почувала вона себе: її дратував цей церемонний тон, ці штучні компліменти, і водночас не хотілось, щоб Каргат замовк (Шовк., Інженери, 1956, 116); // Те саме, що проханий 2. Недєлін поспішив його заспокоїти: -Я не з церемонних. Треба - значить, треба (Логв., Давні рани, 1961, 127).
2. Який відповідає вимогам етикету, суворому дотриманню звичаїв, прийнятих правил поведінки. [Магістер:] Мій пане, я щасливий вам служити. (Церемонні поклони. Магістер виходить ) (Л. Укр., III, 1952, 112); Ритмічні рухи рабинь нагадують танець. Кожну дрібницю подають дві рабині з глибоким церемонним уклоном і розходяться в різні боки (Тулуб, Людолови, II, 1957, 340); Стрічка конвейєра посувається настільки повільно, що встановлені на ній чашки і кухлі - великі і маленькі,- здається, пливуть у якомусь старовинному церемонному танці (Рад. Укр., 8.VІІ 1956, 3).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | церемонний | церемонна | церемонне | церемонні |
Родовий | церемонного | церемонної | церемонного | церемонних |
Давальний | церемонному | церемонній | церемонному | церемонним |
Знахідний | церемонний, церемонного | церемонну | церемонне | церемонні, церемонних |
Орудний | церемонним | церемонною | церемонним | церемонними |
Місцевий | на/у церемонному, церемоннім | на/у церемонній | на/у церемонному, церемоннім | на/у церемонних |