церковнослов'янський
ЦЕРКОВНОСЛОВ'ЯНСЬКИЙ, а, е. Який належить до релігійної писемності східних і південних слов'ян. Я поклав перед ним свою записну книжку, де я позаписував народні пісні і бібліографічні виписки із старих церковнослов'янських друків (Фр., III, 1950, 235); Ближчий аналіз Шевченкової мови виявляє в ній.. наявність чималої домішки росіянізмів.. і особливо - церковнослов'янської лексики (Пит. походж. укр. мови, 1956, 18).
Церковнослов'янська мова - пізня старослов'янська мова (XI-XVII ст.), мова релігійної літератури в східних та південних слов'ян. Церковнослов'янська мова богослужіння була, звичайно, зрозумілішою для народу, ніж латинська мова католицького культу (Від давнини.., І, 1960, 152); Учителькою була.. матушка Раїса. Вона викладала російську й церковнослов'янську мови, закон божий, арифметику і навіть астрономію (Донч., III, 1956, 24).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | церковнослов'янський | церковнослов'янська | церковнослов'янське | церковнослов'янські |
Родовий | церковнослов'янського | церковнослов'янської | церковнослов'янського | церковнослов'янських |
Давальний | церковнослов'янському | церковнослов'янській | церковнослов'янському | церковнослов'янським |
Знахідний | церковнослов'янський, церковнослов'янського | церковнослов'янську | церковнослов'янське | церковнослов'янські, церковнослов'янських |
Орудний | церковнослов'янським | церковнослов'янською | церковнослов'янським | церковнослов'янськими |
Місцевий | на/у церковнослов'янському, церковнослов'янськім | на/у церковнослов'янській | на/у церковнослов'янському, церковнослов'янськім | на/у церковнослов'янських |