цибулиння
ЦИБУЛИННЯ, я, с., збірн. Стебла цибулі (у 1 знач.). Пили [дорослі] чай з ромом - він мав запах паленого цибулиння (Горький, Дитинство, 1947, 143); *У порівн. Чорногуз бродить по траві, як землемір, ящірка перебігла обніжок - зелена, мов цибулиння, дикі бджоли гудуть за медом (Ю. Янов., II, 1958, 180).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | цибулиння | цибулиння |
Родовий | цибулиння | цибулинь |
Давальний | цибулинню | цибулинням |
Знахідний | цибулиння | цибулиння |
Орудний | цибулинням | цибулиннями |
Місцевий | на/у цибулинні | на/у цибулиннях |
Кличний | цибулиння | цибулиння |