циганчук
ЦИГАНЧУК, а, ч., розм. Циганський син; молодий циган. В кузні, крім Романа і його молотобійця-циганчука, були ще й діти, цікаві до всього на світі хлопчаки (Ткач, Арена, 1960, 18); // Хлопець, схожий на циганського сина. - А правда, гарний Юрко?..- Та нічого собі циганчук: руки має, ноги теж і голова на в'язах стирчить. - Як же можна таке про Юрка говорити?- ображається Христина (Стельмах, І, 1962, 551).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | циганчук | циганчуки |
Родовий | циганчука | циганчуків |
Давальний | циганчукові, циганчуку | циганчукам |
Знахідний | циганчука | циганчуків |
Орудний | циганчуком | циганчуками |
Місцевий | на/у циганчуку, циганчукові | на/у циганчуках |
Кличний | циганчуку | циганчуки |