цимбали
ЦИМБАЛИ, ів., мн. Старовинний музичний інструмент, що складається з дерев'яного корпусу трапецоїдальної форми і металевих струн, на яких грають, ударяючи молоточками або паличками. От, як розставили в світлиці всі цимбали, Так на шістнадцять рук метелиці й заграли (Г.-Арт., Байки.., 1958, 152); Як ушкварять музики.. та й гарно ж грали, матері їх лихо: скрипиця так і виспівує, бубни гудуть, гуркотять, цимбали, мов дзвоники, дзвонять (Стор., І, 1957, 147); Музики сиділи на дубовій лаві на покуті, під образами. Музика троїста: широкі, схожі на цитру, гуцульські цимбали, скрипка, великий бубон, по-тутешньому - бас (Мас., Під небом.., 1961, 35); Настроївши цимбали престарі,.. Не тільки козачка чи там «Ой на горі», А й власне витинав... (Рильський, Поеми, 1957, 243); - Який мудрий знайшовся! На словах, як на цимбалах, а на ділі, як на балалайці... (Мур., Бук. повість, 1959, 273); *У порівн. Як цимбали старі, Забриніли мости,- Віадук підніма Ешелон на хребти (Гойда, Сонце.., 1951, 100).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | цимбали | |
Родовий | цимбалів | |
Давальний | цимбалам | |
Знахідний | цимбали | |
Орудний | цимбалами | |
Місцевий | на/у цимбалах | |
Кличний | цимбали |
цимбал
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | цимбал | цимбали |
Родовий | цимбала | цимбалів |
Давальний | цимбалові, цимбалу | цимбалам |
Знахідний | цимбала | цимбалів |
Орудний | цимбалом | цимбалами |
Місцевий | на/у цимбалі, цимбалові | на/у цимбалах |
Кличний | цимбале | цимбали |