циндра
ЦИНДРА, и, ЦИНДРЯ, і, ж., діал. 1. Окалина. Аж в учительській стало тісно, коли зайшов [коваль] Гаврило. За хвилину кімната виповнилась запахом вугільного диму й металевої циндри (Збан., Малин. дзвін, 1958, 375); - А це я, товаришу капітан III рангу, циндру з нього [чайника] оббиваю. Драїти буду (Ткач, Моряки, 1948, 53).
2. Легковажна людина; кокетлива, пуста жінка. - Циндря то вона циндря, а дивіться, яка вродлива діуже,- промовила головиха на ухо секретарші з суду (Мирний, III, 1954, 193).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | циндра | циндри |
Родовий | циндри | циндр |
Давальний | циндрі | циндрам |
Знахідний | циндру | циндр |
Орудний | циндрою | циндрами |
Місцевий | на/у циндрі | на/у циндрах |
Кличний | циндро | циндри |