цинізм
ЦИНІЗМ, у, ч. 1. Відверто зневажливе, зухвале ставлення до загальноприйнятих норм моралі, етики, до чого-небудь, що користується загальним визнанням, повагою. Польська аристократія з своєю буржуазною мораллю і голим цинізмом, ..робота інтелігента серед темної народної маси..- от що служить темою більших Франкових повістей (Коцюб., III, 1956, 39); Ніколи підлість і ницість ворогів людства, ворогів людської особи не проявлялася з такою огидною жорстокістю, з таким цинізмом, як проявила себе підлість у войовничому фашизмі - гітлеризмі (Довж., III, 1960, 40); // Відвертість, доведена до безсоромності. Студент сидів мовчки і якось машинально пив каву, що підливала йому Віра Павлівна.- Ну, чого ж ви, мій голубчику, такі смутні та невеселі? Може, гніваєтесь на мене за мій цинізм? (Хотк., І, 1966, 40).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | цинізм | цинізми |
Родовий | цинізму | цинізмів |
Давальний | цинізмові, цинізму | цинізмам |
Знахідний | цинізм | цинізми |
Орудний | цинізмом | цинізмами |
Місцевий | на/у цинізмі | на/у цинізмах |
Кличний | цинізме | цинізми |