цитькнути
ЦИТЬКНУТИ і ЦИТЬНУТИ, ну, неш, док., розм. Однокр. до цитькати. Підтовпились ближче до Марка всі й ждуть. Тиша. Хтось прокашлятись хотів, та на його цитькнули, і той проковтнув кашель (М. Куліш, П'єси, 1960, 125); Він щохвилинки мусив одриватися від розмови, щоб когось відтягти за штанці, або дати стусана, або цитьнути... бо ж тієї малечі було понад десяток (Досв., Вибр., 1959, 54); - Я не хочу вмирати! - раптом закричав Мазуренко.- Не хочу, не хочу, не хочу! - Мовчіть, а то почує вартовий,- цитьнув на нього майор (Загреб., Європа 45, 1959, 10); *Образно. Дрібно фуркнувши, з-під ноги вилетіла просянка, злякано цитькнула на когось: «цик-цить, цик-цить» (Стельмах, II, 1962, 359).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | цитькну | цитькнемо |
2 особа | цитькнеш | цитькнете |
3 особа | цитькне | цитькнуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | цитькнув | цитькнули |
Жіночий рід | цитькнула | |
Середній рід | цитькнуло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | цитькнімо | |
2 особа | цитькни | цитькніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | цитькнувши |