цокольний
ЦОКОЛЬНИЙ, а, е. 1. Прикм. до цоколь 1; // Який є цоколем. Іноді з каменю викладають тільки нижню, цокольну частину паркана, зверху якої проходить легкий дерев'яний штахет звичайного типу (Жилий буд. колгоспника, 1956, 23); Вся цокольна частина мінарета заново облицьована мармуровими блоками (Веч. Київ, 1.ХІІ 1967, 4).
Цокольний поверх - поверх, розташований на висоті цоколю. Вестибюлем пишно іменується частина коридора на цокольному поверсі поміж парадними дверима та сходами (Шовк., Людина.., 1962, 239).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | цокольний | цокольна | цокольне | цокольні |
Родовий | цокольного | цокольної | цокольного | цокольних |
Давальний | цокольному | цокольній | цокольному | цокольним |
Знахідний | цокольний, цокольного | цокольну | цокольне | цокольні, цокольних |
Орудний | цокольним | цокольною | цокольним | цокольними |
Місцевий | на/у цокольному, цокольнім | на/у цокольній | на/у цокольному, цокольнім | на/у цокольних |