цілепокладання
ЦІЛЕПОКЛАДАННЯ, -я, с., філос. Процес формування мети на основі врахування особливостей виконавців діяльності, у ході якого передбачається досягнення певних результатів. // Смисло-утворюючий зміст практики, що полягає у формуванні цілі як суб'єктивно-ідеального образу бажаного (цілеформування) і втіленні її в об'єктивно-реальному результаті діяльності (цілереалізації).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | цілепокладання | цілепокладання |
Родовий | цілепокладання | цілепокладань |
Давальний | цілепокладанню | цілепокладанням |
Знахідний | цілепокладання | цілепокладання |
Орудний | цілепокладанням | цілепокладаннями |
Місцевий | на/у цілепокладанні | на/у цілепокладаннях |
Кличний | цілепокладання | цілепокладання |