цілований
ЦІЛОВАНИЙ, а, е. 1. Дієпр.пас. мин. ч. до цілувати. А ще наша тарілка Не цінована, А ще наша Хведоня Не цілована (Кроп., II, 1958, 66); Він знову нахабно її поцілував, оцю гордовиту і ще ніким не ціловану панну-шляхтянку (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 347); - Барвінку милий! - знов зачую З уст, не цілованих давно, І може, щастя провіщую, І може, справдиться воно (Перв., І, 1958, 256); // ціловано, безос. присудк. сл. - Якому Димитрію, котрому хрест ціловано? - гукнуло кілька голосів.- Є чутка, що царевича вбито людьми Шуйського... (Ле, Хмельницький, І, 1957, 84).
2. у знач. прикм. Який цілували. Ти, наче осінь золота, Спокійно йдеш притихлим садом, Й твої ціловані уста Дозрілим пахнуть виноградом (Стельмах, V, 1963, 292); І ярового сонця злиток, І вереснева тишина - Очей цілованих відбиток, Усмішок лагідна луна (Маз., Звенигора, 1959, 163).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | цілований | цілована | ціловане | ціловані |
Родовий | цілованого | цілованої | цілованого | цілованих |
Давальний | цілованому | цілованій | цілованому | цілованим |
Знахідний | цілований, цілованого | ціловану | ціловане | ціловані, цілованих |
Орудний | цілованим | цілованою | цілованим | цілованими |
Місцевий | на/у цілованому, цілованім | на/у цілованій | на/у цілованому, цілованім | на/у цілованих |