цілування
ЦІЛУВАННЯ, я, с. Дія за знач. цілувати і цілуватися. - Доброго здоров'я вам, Степане Івановичу! - обізвався знехотя Сухобрус, ледве одповідаючи на його цілування (Н.-Лев., І, 1956, 368); Узяв старий Мафтей деревце доньчине, а мачуха Юркове, почалося цілування перед виходом - це ж молода навік лишає батькову хату! (Хотк., II, 1966, 98); Поль свою вдячність виразив цілуванням її руки (Бурл., М. Гонта, 1959, 174); *Образно. Перший промінь сонця, лизнувши по золоту бань «сорока сороков», зненацька розпалився й сам від того цілування (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 584).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | цілування | цілування |
Родовий | цілування | цілувань |
Давальний | цілуванню | цілуванням |
Знахідний | цілування | цілування |
Орудний | цілуванням | цілуваннями |
Місцевий | на/у цілуванні | на/у цілуваннях |
Кличний | цілування | цілування |