цінькання
ЦІНЬКАННЯ, я, с., розм. Дія за знач. цінькати і звуки, утворювані цією дією. Се був голос дзвонів, якими дзвонено на тривогу, на прогнання граду і який тепер, супроти тої гігантської музики в природі, виглядав мов цінькання дримби супроти могутнього оркестру (Фр., IV, 1950, 338); Ми тиснули ворожу лаву, білі одступали. Гострі вибухи різали жовтневу ніч, й вона боляче плакала ціньканням куль і стогнала залізним стогоном (Епік, Тв., 1958, 385).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | цінькання | цінькання |
Родовий | цінькання | цінькань |
Давальний | ціньканню | ціньканням |
Знахідний | цінькання | цінькання |
Орудний | ціньканням | ціньканнями |
Місцевий | на/у ціньканні | на/у ціньканнях |
Кличний | цінькання | цінькання |