ціп
ЦІП1, а, ч. Ручне знаряддя для молотьби, що складається з довгого держака і прикріпленого до нього ременем або мотузком короткого дерев'яного бича. Зжав менший брат свою пшеницю і перевіз, як йому велено. Стає молотить: що вдарить ціпом, так йому мішок пшениці і висиплеться (Стор., І, 1957, 33); В лісі несподівано встає гомін і гук. Підковою виходить облава: селяни з кіллями, з косами, з ціпами (Вас., III, 1960, 190); - Це я, тату, ніяк не навчуся,- озвалася, червоніючи, Секлета.- Крутиться бісовий ціп, мов той вуж, у руках (Цюпа, Назустріч.., 1958, 106); *У порівн. Очі [змія] полум'ям горіли; Хвіст, як ціп, об землю бив (Щог., Поезії, 1958, 248); Слова гупали в пісні, як ціп на току, окремо, виразно (Коцюб., II, 1955, 131).
◇ Махати ціпом - молотити ціпом. Цілу зиму [Карпо] то в попа, то в пана ціпом махав, не нахваляться ним, такий робітник (Коцюб., I, 1955, 305); - Ото, яка наука страшна, то не ціпами махати! (Стеф., І, 1949, 115); - Іване, а ти мастак брехати? - несподівано запитав я Кульбабенка.- Умію.. Брехати - не ціпом махати (Стельмах, Правда.., 1961, 77).
ЦІП2, ЦІП-ЦІП, ЦІП-ЦІП-ЦІП. виг. Уживається для кликання курчат. Там, серед одного двору, стояла молодиця ще з заспаним лицем, нерозчісаною головою і голосно викрикувала на всю околицю: тю-тю, курочки, тю-тю-тю-тьу! Там неслось: ціп-ціп-ціп! (Мирний, І, 1954, 236); Залишивши правку учнівських зошитів, вона вийшла подивитися на своїх курчаток. Поглядом ковзала по двору, примовляючи: ціп-ціп-ціп (Томч., Готель.., 1960, 31).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | ціп | ціпи |
Родовий | ціпа | ціпів |
Давальний | ціпові, ціпу | ціпам |
Знахідний | ціп | ціпи |
Орудний | ціпом | ціпами |
Місцевий | на/у ціпі | на/у ціпах |
Кличний | ціпе | ціпи |
ціпити
ЦІПИТИ, плю, пиш; мн. ціплять; недок. Міцно, щільно стискувати. «..я живий!» Підводився [Микита] на лікті, І ціпив зуби, щоб не застогнать (Шпорта, Запоріжці, 1952, 63).
◇ Мороз ціпить - тримається великий мороз. Коло Морозовської повіяли теплі вітри, пригріло сонце, почав підтавати сніг, але ночами ще ціпили дошкульні морози (Кучер, Зол. руки, 1948, 54).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | ціплю | ціпимо |
2 особа | ціпиш | ціпите |
3 особа | ціпить | ціплять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | ціпитиму | ціпитимемо |
2 особа | ціпитимеш | ціпитимете |
3 особа | ціпитиме | ціпитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | ціпив | ціпили |
Жіночий рід | ціпила | |
Середній рід | ціпило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | ціпмо | |
2 особа | ціп | ціпте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | ціплячи | |
Минулий час | ціпивши |