чавунець
ЧАВУНЕЦЬ, нця, ч. Зменш. до чавун 2. Рибку смажить [матуся] мені, горілочку з стрючком [стручком], з хріном підносить мені, чайок у чавунці гріє мені (Тесл., З книги життя, 1949, 79); Зливає [мати] йому на руки теплої води з чавунця та все допитується: чи надовго приїхав та чи скоро зовсім додому верне (Кучер, Дорога.., 1958, 133).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | чавунець | чавунці |
Родовий | чавунця | чавунців |
Давальний | чавунцеві, чавунцю | чавунцям |
Знахідний | чавунець | чавунці |
Орудний | чавунцем | чавунцями |
Місцевий | на/у чавунці | на/у чавунцях |
Кличний | чавунцю | чавунці |