чалапкання
ЧАЛАПКАННЯ, я, с., розм. Дія за знач. чалапкати і звуки, утворювані цією дією. Надворі почулося чалапкання, немов хто пробирається по глибокім глинистім болоті (Фр., І, 1955, 142); Пітьма ще посилювалася від тиші. Ні тобі пошуму листя, ні крику нічного птаха, саме лиш чалапкання м'яких постолів по твердій лісовій землі та свистяче дихання (Загреб., Диво, 1968, 152).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | чалапкання | чалапкання |
Родовий | чалапкання | чалапкань |
Давальний | чалапканню | чалапканням |
Знахідний | чалапкання | чалапкання |
Орудний | чалапканням | чалапканнями |
Місцевий | на/у чалапканні | на/у чалапканнях |
Кличний | чалапкання | чалапкання |