чалити
ЧАЛИТИ, лю, лиш, недок. 1. перех. і неперех. Те саме, що причалювати.
2. неперех., перен., поет. Прямувати до якоїсь мети, постійно наближаючи її здійснення. Як люблю я в цю мокрінь осінню, В цих огнях, що впали на асфальти, Юному шептати поколінню: До щасливих лукомор'їв чальте! (Рильський, II, 1960, 55); Народе мій! Спіши ж ти до мети! Народе мій! До Комунізму чаль! (Тич., Зростай.., 1960, 62).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | чалю | чалимо |
2 особа | чалиш | чалите |
3 особа | чалить | чалять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | чалитиму | чалитимемо |
2 особа | чалитимеш | чалитимете |
3 особа | чалитиме | чалитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | чалив | чалили |
Жіночий рід | чалила | |
Середній рід | чалило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | чальмо | |
2 особа | чаль | чальте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | чалячи | |
Минулий час | чаливши |