чаркування
ЧАРКУВАННЯ, я, с., розм. Дія за знач. чаркувати і чаркуватися. Семен був підтримав хазяїна в чаркуванні, але скоро теж відстав (Ільч., Серце жде, 1956, 242); Аж на цю покрову на бесіді стрілися мої старі з Тетяниними, та й пішло у них чаркування, а потім знову давай родичатися (Стельмах, І, 1962, 59).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | чаркування | чаркування |
Родовий | чаркування | чаркувань |
Давальний | чаркуванню | чаркуванням |
Знахідний | чаркування | чаркування |
Орудний | чаркуванням | чаркуваннями |
Місцевий | на/у чаркуванні | на/у чаркуваннях |
Кличний | чаркування | чаркування |