часинка
ЧАСИНКА, и, ж. Зменш.-пестл. до часина. І з веселістю, і з радістю лягла [Маруся] спати; тільки того вже не можна вірно сказати, чи спала вона ту ніч хоч часинку? (Кв.-Осн., II, 1956, 54); Люба мамочко! Оце ледве вибрала часинку, щоб написати, а то все то люди, то так що-небудь - бігти куди абощо (Л. Укр., V, 1956, 417); - Сідайте-бо в нас! - Ні, я не сідатиму, бо на часинку зайшов (Гр., II, 1963, 443); Припікало сонце,.. косарі сховалися за верболози, попадали на траву, щоб часинку передрімати (Горд., II, 1959, 199).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | часинка | часинки |
Родовий | часинки | часинок |
Давальний | часинці | часинкам |
Знахідний | часинку | часинки |
Орудний | часинкою | часинками |
Місцевий | на/у часинці | на/у часинках |
Кличний | часинко | часинки |