чахкання
ЧАХКАННЯ, я, с. Дія за знач. чахкати і звуки, утворювані цією дією. Гуркіт перейшов у сопіння й чахкання, на станційку влетів чорний задимлений паровоз, тягнучи за собою вервечку опецькуватих цистерн (Загреб., Європа 45, 1959, 257); Ритмічне чахкання трактора Лешнер почув саме тоді, коли разом з Брумбахом і Шільдом обходив панські гаражі (Собко, Запорука.., 1952, 176); Заходимо в кімнату, на дверях якої напис «Столярна майстерня». Приємний запах соснової стружки, чахкання рубанків та фуганків (Рад. Укр., 2.ІV 1959, 3).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | чахкання | чахкання |
Родовий | чахкання | чахкань |
Давальний | чахканню | чахканням |
Знахідний | чахкання | чахкання |
Орудний | чахканням | чахканнями |
Місцевий | на/у чахканні | на/у чахканнях |
Кличний | чахкання | чахкання |