чаєнятко
ЧАЄНЯТКО, а, с. Пестл. до чаєня. Ой горе тій чайці, чаєчці-небозі, Що вивела чаєняток при битій дорозі (Нар. лірика, 1956, 75); - І рада, б чаєчка своїх чаєняток обняти, та не її воля, не її сила (Л. Янов., І, 1959, 80); [Онисонька (побачила Ївдю ):] Няня? [Ївдя:] Онисонько! Чаєнятко! (М. Куліш, П'єси, 1960, 184).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | чаєнятко | чаєнятка |
Родовий | чаєнятка | чаєняток |
Давальний | чаєняткові, чаєнятку | чаєняткам |
Знахідний | чаєнятко | чаєняток |
Орудний | чаєнятком | чаєнятками |
Місцевий | на/у чаєнятку | на/у чаєнятках |
Кличний | чаєнятку | чаєнятка |