ЧВАНЬКОВИТО, розм. Присл. до чваньковитий. Ось на коні чваньковито Шляхтич виїжджає, Він з Пархоменка глузує, Себе вихваляє (Укр.. думи.., 1955, 366); - Ого! візьмемо в руки! Що візьмемо, то візьмемо, й не попустимо віжок! - гукнув Клим чваньковито (Н.-Лев., III, 1956, 351).