чебурек
ЧЕБУРЕК, а, ч. Пиріжок з тонко розкачаного прісного тіста, начинений бараниною (поширений у народів Сходу). І з мукою бачив Нур'ялі, яка прозора й виснажена стала його Есме та маленький Асам, позбавлений молока й чебурека (Тулуб, Людолови, I, 1957, 261); Вони обідали у придорожньому ресторані, де покуштували чебуреків (Трубл., II, 1955, 143).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | чебурек | чебуреки |
Родовий | чебурека | чебуреків |
Давальний | чебурекові, чебуреку | чебурекам |
Знахідний | чебурек | чебуреки |
Орудний | чебуреком | чебуреками |
Місцевий | на/у чебуреку | на/у чебуреках |
Кличний | чебуреку | чебуреки |