чебчик
ЧЕБЧИК, у, ч., розм. Те саме, що чебрець. Важкий дух польових васильків, чебчику розлягався в солонуватому повітрі (Н.-Лев., V, 1966, 163); Долівка малесенької хатини з підваженим посередині сволоком, з розложистою, трохи похиленою набік піччю, була.. потрушена червоними васильками та чебчиком (Л. Янов., І, 1959, 140).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | чебчик | чебчики |
Родовий | чебчику | чебчиків |
Давальний | чебчикові, чебчику | чебчикам |
Знахідний | чебчик | чебчики |
Орудний | чебчиком | чебчиками |
Місцевий | на/у чебчику | на/у чебчиках |
Кличний | чебчику | чебчики |