чепурний
ЧЕПУРНИЙ, а, е. 1. Який відзначається чистотою, акуратністю, охайністю. Старшим боярином був з города парубок, свитник Василь. Хлопець гарний, русявий, чисто підголений; чуб чепурний, уси козацькі (Кв.-Осн., II, 1956, 27); Нова хата, біла, чепурна, привітно виглядала з-за обголених лихою осінньою негодою груш (Мирний, І, 1949, 269); Чепурні берези маяли на вітрі, як русалки, зеленими косами (Коцюб., І, 1955, 308); Дівчинка в віночку з живих квітів і в строкатій чепурній плахті гнала .. велику круторогу корову (Тулуб, В степу.., 1964, 88).
2. Який завжди стежить за чистотою житла, за своїм зовнішнім виглядом і т. ін. Випестили її [дівчинку], викохали хорошу й чепурну і на розум добрий навчили (Вовчок, І, 1955, 21); // Який свідчить про акуратність, охайність кого-небудь. Йшов молодий чоловік. "Не багатого роду!" - казала проста свита, накинута наопашки,- "та чепурної вдачі",- одмовляла чиста, біла, на грудях вишивана сорочка, виглядаючи з-під свити (Мирний, І, 1949, 125).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | чепурний | чепурна | чепурне | чепурні |
Родовий | чепурного | чепурної | чепурного | чепурних |
Давальний | чепурному | чепурній | чепурному | чепурним |
Знахідний | чепурний, чепурного | чепурну | чепурне | чепурні, чепурних |
Орудний | чепурним | чепурною | чепурним | чепурними |
Місцевий | на/у чепурному, чепурнім | на/у чепурній | на/у чепурному, чепурнім | на/у чепурних |