чепурун
ЧЕПУРУН, а, ч., розм. Людина, яка звикла до чистоти й акуратності у всьому. Дід Омелько такий вже чепурун був, що й соломинка даремно не валялась (Сл. Гр.); // Людина, яка педантично стежить за своєю зовнішністю. Колись шив він на перших краківських чепурунів і надумав тепер пригадати минуле (Тулуб, Людолови, І, 1957, 120); Боцман Смола позирає на чепурунів сердитим оком (Ткач, Крута хвиля, 1956, 5); // Тварина, яка ретельно чистить себе. Двоє каченят випливали на плесо.. Молодюсінькі. Зовсім спокійно пливуть, чистять пера, одне навіть лапкою голівку почистило - чепуруни (Гончар, Циклон, 1970, 55).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | чепурун | чепуруни |
Родовий | чепуруна | чепурунів |
Давальний | чепурунові, чепуруну | чепурунам |
Знахідний | чепуруна | чепурунів |
Орудний | чепуруном | чепурунами |
Місцевий | на/у чепуруні, чепурунові | на/у чепурунах |
Кличний | чепуруне | чепуруни |