чепуруха
ЧЕПУРУХА, и, ж., розм. 1. Жін. до чепурун. То не прибрано в кухні - і вона гарикає Христі; а розпочне Христя прибирати, вона гукає: - Оця ще мені чепуруха (Мирний, III, 1954, 233); Треба сказати, що тітка Ликера була чепуруха надзвичайна (Добр., Ол. солдатики, 1961, 15); Досить довго похлюпавшись, мокра чепуруха [галка] стрибнула вбік, стала в куточку біля самого столу, куди падав промінь сонця. Вона дзьобом перебирала своє пір'я і сохла. (Коп., Як вони.., 1961, 68).
2. жарт. Велика чарка. Здригнувсь [Турн], мов випив чепуруху (Котл., I, 1952, 239)
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | чепуруха | чепурухи |
Родовий | чепурухи | чепурух |
Давальний | чепурусі | чепурухам |
Знахідний | чепуруху | чепурухи, чепурух |
Орудний | чепурухою | чепурухами |
Місцевий | на/у чепурусі | на/у чепурухах |
Кличний | чепурухо | чепурухи |