чернецтво
ЧЕРНЕЦТВО, а, с. 1. Спосіб життя ченця, черниці; перебування в ченцях, черницях. Не переставав [Флавіан] грати комедії: хрестився, зітхав і при всіх запитаннях та розмовах старався якнайбільше мовчати, щоб не виявити, як мало він тямить у святім письмі, в чернецтві і в самій християнській вірі (Фр., IV, 1950, 153); - Нема в мене й хисту до цього, та й потягу не маю до чернецтва (Н.-Лев., IV, 1956, 322).
2. збірн. Ченці. Православне духовенство, в тому числі і чернецтво, не було цілком однорідним. Нижчі верстви його стояли ближче до міської бідноти, а вище духовенство, навпаки, було тісно зв'язане з міською знаттю (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 478).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | чернецтво | чернецтва |
Родовий | чернецтва | чернецтв |
Давальний | чернецтву | чернецтвам |
Знахідний | чернецтво | чернецтва |
Орудний | чернецтвом | чернецтвами |
Місцевий | на/у чернецтві | на/у чернецтвах |
Кличний | чернецтво | чернецтва |