черниця
ЧЕРНИЦЯ1, і, ж. Жін. до чернець. Задзвонили до вечерні; Оксана осталась, А черниця, помолившись, В храм пошкандибала (Шевч., І, 1963, 128); [Одарка:] Не знаю, як я з жалю не вмерла. ..Прийде вечір, дівчата зберуться на вулицю, співають, сміються, а у мене й охоти нема - ні до пісень, ні до жартів... Так вже мене всі й прозвали черницею (Кроп., І, 1958, 61); *У порівн. З хати, мов черниця, вийшла Ольга. На білому, схудлому обличчі різко виділяються чорні брови, під застиглими очима плямами залягає темнота (Стельмах, II, 1962, 153).
Іти (піти, постригатися, постригтися) в черниці - ставати черницею, іти в монастир. Думала іти в черниці Або вбитись, утопитись, Так жаль маленьких діток стало - Звичайне, мати, що й казать (Шевч., II, 1963, 268); Каже дівчина отцю й неньці: - Тату, мамо! піду я у монастир! - і пішла у черниці (Вовчок, І, 1955, 359); - Ви, мамо, порозгоните усіх моїх женихів. Невже ви хочете, щоб я в черниці постриглась? (Н.-Лев., VI, 1966, 56).
ЧЕРНИЦЯ2, і, ж., розм. Те саме, що чорниця. В кухні Гольдбаумів на стільниці насипана купа черниць, свіжо закуплених на торзі (Фр., II, 1950, 80).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | черниця | черниці |
Родовий | черниці | черниць |
Давальний | черниці | черницям |
Знахідний | черницю | черниці, черниць |
Орудний | черницею | черницями |
Місцевий | на/у черниці | на/у черницях |
Кличний | чернице | черниці |