чорнороб
ЧОРНОРОБ, а, ч. Некваліфікований робітник, який виконує перев. фізично важку, брудну роботу. Селяни, що розорилися, змушені були найматися на роботу в поміщицькі економії, на бурякові плантації, в куркульські господарства, йшли в міста, на фабрики, ставали чорноробами (Іст. УРСР, І, 1953, 493); Доменщики й слюсарі, мартенщики й склодуви, шахтарі й вальцювальники, рудокопи й чорнороби,- усі йшли за їхнім Чубенком, за мовчазним сталеваром Чубенком, командиром червоного полку (Ю. Янов., І, 1954, 283); // перен. Той, хто виконує чорнову, копітку роботу, яка потребує багато сил, витривалості й терпіння. Небезпека могла вродитися тільки з флангів, десь зліва або справа. Туди танкісти, звичайно, не мали змоги завертати, залишаючи ці простори фронтовим чорноробам - піхоті (Гончар, III, 1959, 434); Крім високих обов'язків, критик повинен, звичайно, виконувати й обов'язки "чорнороба" (Літ. Укр., 17.I 1969, 3 ).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | чорнороб | чорнороби |
Родовий | чорнороба | чорноробів |
Давальний | чорноробові, чорноробу | чорноробам |
Знахідний | чорнороба | чорноробів |
Орудний | чорноробом | чорноробами |
Місцевий | на/у чорноробі, чорноробові | на/у чорноробах |
Кличний | чорноробе | чорнороби |