чорночубий
ЧОРНОЧУБИЙ, а, е. Який має чорний чуб; з чорним чубом. Виростеш ти, сину, вирушиш в дорогу, Виростуть з тобою приспані тривоги.. Будуть тебе кликать у сади зелені Хлопців чорночубих диво-наречені (Сим., Земне тяжіння, 1964, 8); Партизани поспішали.. Піппо Бенедетті висипав на шофера цілі черги круглих і красивих італійських слів, а той тільки крутив своєю чорночубою головою і так само повільно і вперто долав один завиток шосе за другим (Загреб., Європа 45, 1959, 505); // у знач. ім. чорночубий, бого, ч., розм. Хлопець, чоловік, який має такий чуб. Ще до того, як розреготався шофер, Віра Андріївна зрозуміла - з них грошей не візьмуть, чорночубий просто вирішив відплатити Бучці за театр (Мушк., Чорний хліб, 1960, 92).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | чорночубий | чорночуба | чорночубе | чорночубі |
Родовий | чорночубого | чорночубої | чорночубого | чорночубих |
Давальний | чорночубому | чорночубій | чорночубому | чорночубим |
Знахідний | чорночубий, чорночубого | чорночубу | чорночубе | чорночубі, чорночубих |
Орудний | чорночубим | чорночубою | чорночубим | чорночубими |
Місцевий | на/у чорночубому, чорночубім | на/у чорночубій | на/у чорночубому, чорночубім | на/у чорночубих |