чудакуватість
ЧУДАКУВАТІСТЬ, тості, ж. Властивість за знач. чудакуватий. Начальство вважало його за дуже ввічливу людину, за доброго педагога і тому прощало йому деяку милу чудакуватість... (Ільч., Серце жде, 1939, 198); Старим людям життя завжди здається простішим, аніж воно є насправді. Може, то самовпевненість.., а може, звичайна стареча наївність, чудакуватість (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 387).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | чудакуватість | чудакуватості |
Родовий | чудакуватості, чудакуватости | чудакуватостей |
Давальний | чудакуватості | чудакуватостям |
Знахідний | чудакуватість | чудакуватості |
Орудний | чудакуватістю | чудакуватостями |
Місцевий | на/у чудакуватості | на/у чудакуватостях |
Кличний | чудакуватосте | чудакуватості |