чудувати
ЧУДУВАТИ, ую, уєш, недок., розм . 1. перех. і без додатка. Викликати подив, здивування в кого-небудь; дивувати. Книш чудував усіх тими бумагами, які лучалося йому стрівати в поліції... (Мирний, III, 1954, 87); // безос. І чудує хлопця, що й тут також, як і в них на селі Самойловичку й барона, проклинають хазяїв заводу Мацька й Дахненка та одного з майстрів - Дударика, ненависного шпигуна (Крот., Сини.., 1948, 227).
2. неперех., з кого-чого. Чудуватися. - Ми й без того в цих патріархальних сукнях поставали схожі на якихсь святих преподобниць! І без того ціле місто чудує з нас (Н.-Лев., І, 1956, 196); А дівчата на підмогу Відстаючим скрізь ішли. Старші люди чудували: - Чи було таке коли! (Воскр., Подивись.., 1962, 53).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | чудую | чудуємо |
2 особа | чудуєш | чудуєте |
3 особа | чудує | чудують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | чудуватиму | чудуватимемо |
2 особа | чудуватимеш | чудуватимете |
3 особа | чудуватиме | чудуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | чудував | чудували |
Жіночий рід | чудувала | |
Середній рід | чудувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | чудуймо | |
2 особа | чудуй | чудуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | чудуючи | |
Минулий час | чудувавши |