чутко
ЧУТКО, присл. 1. Присл. до чуткий 1. Невиразно мигнув перед її очима росяний степ, тихі поля, темний ліс, коли вона перебігала їх та чутко ловила кожен звук... (Вовчок, Вибр., 1937, 167); [Марта:] Ти як приходиш пізно, то тільки пошкрябай у напільне вікно: я чутко сплю, то зараз і почую (Вас., III, 1960, 82); Росою зорі степ скропили. Дрімотним морем мла лежить. Табун стоїть коло могили, Докупи збившись, й чутко спить (Черн., Поезії, 1959, 386).
2. рідко. Те саме, що дошкульно. Він входив у клас.. і гуляв поміж нами, як необмежений пан наших тіл і душ. Та вдесятеро чуткіше гуляла його тростинка (Фр., IV, 1950, 223); Максим у своїй невинній щирості й не розумів, як чутко вколов він у серце боярина тими словами (Фр., VI, 1951, 29).
3. присудк. сл., розм. Те саме, що чутно 2. По тім боці жита половіють; чутко - млин меле (Вовчок, І, 1955, 282); Тиша така, що чутко, як кров тече в жилах... (Коцюб., II, 1955, 323).
чутка
ЧУТКА, и, ж. Вістка, повідомлення про кого-, що-небудь. Чутка про дикий бал у панському дворі пішла по селу й нікого не здивувала (Н.-Лев., II, 1956, 74); [Аецій Панса:] Що ж там сталось? про се до мене чутка не дійшла (Л. Укр., II, 1951, 368); Чутка про мандрівних акробатів облетіла слободу з дивовижною швидкістю (Шиян, Баланда, 1957, 128); // перев. мн. чутки, ток - відомості, вісті, вірогідність яких не встановлена. Чутки про літературні справи не дуже радісні (Мирний, V, 1955, 419); Ще за рік до арешту долинули до Тараса Григоровича чутки, що Брюллов переживає якусь внутрішню кризу, якесь переоцінювання колишніх естетичних норм (Тулуб, В степу.., 1964, 298); Про цього відлюдного старого переказували різні химерні чутки (Донч., Вибр., 1948, 6); Чутки з батьківщини йдуть зовсім не радісні: голод, епідемії, руїна (Кол., На фронті.., 1959, 11).
@ Глуха чутка - невиразні перекази про когось, щось. - Парасочко! моя доле!.. Швидко не стане мене тута. Хіба яка глуха чутка донесе до мене звістку, що тут робиться з вами... (Мирний, IV, 1955, 52); І чутка пропала див. пропадати; Нема (немає) чутки див. нема; Ні чутки - ніяких вістей, нічого не чути. Минуло різдво, відсвяткували й водохреща, а з столиці ні чутки (Коцюб., І, 1955, 117); Ні чутки, ні вістки (ні звістки) [немає] від кого, про кого - ніяких вістей від когось, нічого невідомо про кого-, що-небудь. Все як би у якусь безодню запало. Нізвідки ні чутки, ні вістки, ні ніякого порятунку (Кобр., Вибр., 1954, 198); Вже більше року ні звістки, ні чутки не було від Данька (Гончар, II, 1959, 345); Пропав без чутки див. пропадати; Пускати (пустити) чутку див. пускати; Розпускати (розпустити, поширювати і т. ін. ) чутку (чутки) - те саме, що Пускати (пустити) чутку (див. пускати). І Карпо розпустив по селу чутку, що Грицько мав був налякати Пріську (Мирний, III, 1954, 58); Чутка [є, була] така, що...; Є чутка (чутки), що...- чути; кажуть, що...- Хто се тобі сказав? - Хто б не сказав, а чутка така, що ти бенкетуєш із ними незгірш од міщан (П. Куліш, Вибр., 1969, 123); А чутка у гаю була така, Що ніби Щука та частенько, Як тільки зробиться темненько, Лисиці й шле то щупачка, То сотеньку карасиків живеньких Або линів гарненьких... (Гл., Вибр., 1951, 43); Напишіть, як Ви себе почуваєте. Певно, краще, бо є чутка, що у Вас морози, сухо (Коцюб., III, 1956, 423); - Є чутки, що незабаром на Київському вузлі почнеться страйк,- говорить Кайт і спиняється (Кол., На фронті.., 1959, 56); Чутка йде (пішла, пройшла, шириться, поширилась, розноситься, рознеслася, розходиться, розійшлася і т. ін. )- поширюються звістки про кого-, що-небудь. Десь на шляху, біля діброви, У хаті чепурній шинкарочка жила; Про біле личко, чорні брови Далеко чутка йшла (Гл., Вибр., 1951, 142); Та через кілька днів пішла чутка по селі, що за голос [на виборах] не вільно брати гроші, бо то зрада (Март., Тв., 1954, 182); Восени пройшла чутка, що в Богуслав приїдуть на квартири гусари (Н.-Лев., III, 1956, 133); Одгуляли весілля, молоду привезли до Ониська,- Йосипа все не було. Тілько чутка про його щодня росла-ширилась, то приносила одно, то приносила друге (Мирний, IV, 1955, 40); - Гетьман, гетьман прибув! - пішло скрізь по таборові; і, скоро рознеслась така чутка, зараз деякі бурли [бурлаки] схаменулись, подумали про свою голову (П. Куліш, Вибр., 1969, 158); Востаннє бачили люди молодицю з дівчинкою тоді, як востатнє чутка було розбіглася, що Кармелюк визволивсь (Вовчок, І, 1955, 369).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | чутка | чутки |
Родовий | чутки | чуток |
Давальний | чутці | чуткам |
Знахідний | чутку | чутки |
Орудний | чуткою | чутками |
Місцевий | на/у чутці | на/у чутках |
Кличний | чутко | чутки |