шарнути
ШАРНУТИ1, ну, неш, док., розм. 1. Те саме, що тернути 1. Далі коло уха немов легенько шарнув хтось шовком об дзвін (Вас., І, 1959, 220); Шарнув [Марков] рукою по своїх щоках (Кундзич, Пов. і нов., 1938, 129).
2. Кинутися кудись, шукаючи. Шарнули [німці] по закутках, один на горище побрався, другий - у льох. Там і запопали старого (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 81).
ШАРНУТИ2, ну, неш, док., діал. Ударити. Не одного шарнув [Неважук] у лице (Март., Тв., 1954, 421); // Стати сильнішим (про мороз). Ану, як нема снігу, а добрий мороз шарне (Март. Тв., 1954, 75).
ШАРНУТИ3, ну, неш, док., чим, по чому і без додатка, заст. Те саме, що шаркнути. Входить він до хати, шарнув ногою, як умів, і щиро поцілував панну Марію в руку (Свидн., Люборацькі, 1955, 82).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | шарну | шарнемо |
2 особа | шарнеш | шарнете |
3 особа | шарне | шарнуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | шарнув | шарнули |
Жіночий рід | шарнула | |
Середній рід | шарнуло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | шарнімо | |
2 особа | шарни | шарніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | шарнувши |