шарований
ШАРОВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до шарувати2. Стіни знадвору не шаровані й не білені (Н.-Лев., II, 1956, 401); Агроном повернувся й пішов по шарованому полю буряків (Добр., Тече річка.., 1961, 93); // шаровано, безос. присудк. сл. І сапано, й шаровано Мільйони цих рядків (Гірник, Сонце.., 1958, 35).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | шарований | шарована | шароване | шаровані |
Родовий | шарованого | шарованої | шарованого | шарованих |
Давальний | шарованому | шарованій | шарованому | шарованим |
Знахідний | шарований, шарованого | шаровану | шароване | шаровані, шарованих |
Орудний | шарованим | шарованою | шарованим | шарованими |
Місцевий | на/у шарованому, шарованім | на/у шарованій | на/у шарованому, шарованім | на/у шарованих |