шелестун
ШЕЛЕСТУН, а, ч., розм. Той, хто видає шелест (у 1 знач.). Листочки з вітриком, жартуючи, шептались: - Ану голубчику, ще,ще дихни! Бач, братіку, які ми повдавались Веселії Шелестуни (Гл., Вибр., 1951, 83); // Про безголосу чи з тихим голосом людину. В останні роки з'явилося чимало сортів отих виконавців [пісень]: хрипуни, шептуни, шелестуни тощо (Літ. Укр., 17.XII 1968, 4).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | шелестун | шелестуни |
Родовий | шелестуна | шелестунів |
Давальний | шелестунові, шелестуну | шелестунам |
Знахідний | шелестуна | шелестунів |
Орудний | шелестуном | шелестунами |
Місцевий | на/у шелестуні, шелестунові | на/у шелестунах |
Кличний | шелестуне | шелестуни |