шелихвіст
ШЕЛИХВІСТ, воста, ч., розм. 1. Те саме, що шилохвіст. Он муркало про щось двоє чирят-хропунків, а їхні приглушені голоси забивав шелихвіст, квокчучи, мабуть, і відсапуючись на воді (Досв., Вибр., 1959, 411).
перен. Пуста, нерозсудлива, легковажна людина. - Комашко людина розумна, поважна, просвічена, не шелихвіст, не вітрогон,- сказав Навроцький (Н.-Лев., V, , ); Отой шелихвіст Максим Теліжка, який завдавав немало клопоту вчителеві своїми вибриками, виявився таким підголосником, якого, здається, в Горнилівці досі й не чули (Речм., Весн. грози, , ).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | шелихвіст | шелихвости |
Родовий | шелихвоста | шелихвостів |
Давальний | шелихвостові, шелихвосту | шелихвостам |
Знахідний | шелихвоста | шелихвостів |
Орудний | шелихвостом | шелихвостами |
Місцевий | на/у шелихвості, шелихвостові | на/у шелихвостах |
Кличний | шелихвосте | шелихвости |