шептання
ШЕПТАННЯ, я, с. Дія за знач. шептати і шептатися і звуки, утворювані цією дією. Кругом його сумно та нудно; чутно шептання Шестірного, тихе, важке шептання (Мирний, І, 1954, 331); У його одноманітне шептання якось непомітно вливається пісня, вона не заважає молитві (Стельмах, II, 1962, 205); Кирило вийшов у сад і якось разом убрав у себе.. шептання крапель поміж галузок (Коцюб., II, 1955, 209); І перша ніч - ніч перша і остання - І перше слово, те найбільше з слів, Що я в саду під вітрове шептання Уперше чув і вперше зрозумів (Рильський, І, 1960, 135); Їх [Регіни й Мільці] жваве шептання не звертало на себе нічиєї уваги (Фр., VI, 1951, 279); Спори, і свари людські, і програми, й цілі світогляди - Се для Зевеса немов раків шептання в мішку (Фр., XIII, 1954, 313): Почалося відвертання насланого. Всі оті шептання, плювання, зливання (Хотк., Довбуш, 1965, 10); *Образно. Вона не чула вже зловіщого шептання мороку й оддалась надіям на краще (Коцюб., І, 1955, 358).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | шептання | шептання |
Родовий | шептання | шептань |
Давальний | шептанню | шептанням |
Знахідний | шептання | шептання |
Орудний | шептанням | шептаннями |
Місцевий | на/у шептанні | на/у шептаннях |
Кличний | шептання | шептання |