шепітний
ШЕПІТНИЙ, а, е. 1. Позбавлений звуку, голосу; сповнений шепоту. Не тьохкали і не рипіли піски. Тільки в шелюгах таїлися якісь шепітні спокої (Ле, Ю. Кудря, 1956, 254).
2. лінгв. Який вимовляється, здійснюється без участі голосових зв'язок (перев. про звуки, вимову). Шепітні голосні.. вимовляються без участі голосу (Сл. лінгв. терм., 1957, 34); Коли беззвучне і шепітне промовляння буде освоєне, промовляйте вголос, стежачи за дзвінкістю голосу (Худ. чит.., 1955, 57).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | шепітний | шепітна | шепітне | шепітні |
Родовий | шепітного | шепітної | шепітного | шепітних |
Давальний | шепітному | шепітній | шепітному | шепітним |
Знахідний | шепітний, шепітного | шепітну | шепітне | шепітні, шепітних |
Орудний | шепітним | шепітною | шепітним | шепітними |
Місцевий | на/у шепітному, шепітнім | на/у шепітній | на/у шепітному, шепітнім | на/у шепітних |