шибнути
ШИБНУТИ, ну, неш, док., перех. і неперех., розм, Однокр. до шибати1; // безос. "Ще візьме ковалиха та й викине [листівки] або в печі спалить!",- шибнуло хлопцеві в мізку (Козл., Ю. Крук, 1957, 365); Щойно я на сінешній поріг, а вже з хати шибнуло на мене духом печеного м'яса, мов на великдень (Коцюб., І, 1955, 299).
^ Кров шибнула в голову кому - те саме, що Кров ударила в голову (див. кров). - Нічого не перекажеш Мар'янці? - Шибнула тому кров у голову (П. Куліш, Вибр., 1969, 297).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | шибну | шибнемо |
2 особа | шибнеш | шибнете |
3 особа | шибне | шибнуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | шибнув | шибнули |
Жіночий рід | шибнула | |
Середній рід | шибнуло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | шибнімо | |
2 особа | шибни | шибніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | шибнувши |