шинник
ШИННИК, а, ч. Той, хто займається виготовленням шин (у 2 знач.), працює у шинній промисловості. 85 процентів продукції ярославських шинників атестовано державним Знаком якості (Роб. газ., 19.IX 1976, 1).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | шинник | шинники |
Родовий | шинника | шинників |
Давальний | шинникові, шиннику | шинникам |
Знахідний | шинника | шинників |
Орудний | шинником | шинниками |
Місцевий | на/у шиннику, шинникові | на/у шинниках |
Кличний | шиннику | шинники |