широкомовний
ШИРОКОМОВНИЙ, а, е. 1. Признач. для широкомовлення. 21 серпня 1922 року в Москві почала передачі перша державна центральна широкомовна радіостанція нашої країни (Рад. Укр., 21.УІІІ 1962, 4).
2. Який містить багато слів; багатослівний; // Який містить у собі численні й різноманітні обіцянки.
3. Те саме, що пишномовний 2. Іде султан, покинувши в дивані Башів та візирів широкомовних (П. Куліш, Вибр., 1969, 422).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | широкомовний | широкомовна | широкомовне | широкомовні |
Родовий | широкомовного | широкомовної | широкомовного | широкомовних |
Давальний | широкомовному | широкомовній | широкомовному | широкомовним |
Знахідний | широкомовний, широкомовного | широкомовну | широкомовне | широкомовні, широкомовних |
Орудний | широкомовним | широкомовною | широкомовним | широкомовними |
Місцевий | на/у широкомовному, широкомовнім | на/у широкомовній | на/у широкомовному, широкомовнім | на/у широкомовних |