шишак
ШИШАК і, а, ч. Старовинний військовий металевий шолом з вістрям, на кінці якого була невелика кулька (шишка). Сонце сяє, грає маревом над золотими шишаками, блищить на списах (Н.-Лев., III, 1956, 308); Вулкан, задихавшись сказав: - Зроблю не збрую, чудо рідке, Ніхто якого не видав; Палаш, шишак, панцир зо щитом, Все буде золотом покрито (Котл., І, 1952, 208); На княжий клич вдягають вояки Високі гостроверхі шишаки, (Бажан, І. 1946, 301).
ШИШАК2, а, ч., розм. 1. Те саме, що ґуля1.
2. рідко. Те саме, що бурулька. Мороз.. чіплявся інеєм по лісах, вигонив шишаки із стріх, малював усякі візерунки по шибках... (Мирний, III, 1954, 401).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | шишак | шишаки |
Родовий | шишака | шишаків |
Давальний | шишакові, шишаку | шишакам |
Знахідний | шишак | шишаки |
Орудний | шишаком | шишаками |
Місцевий | на/у шишаку | на/у шишаках |
Кличний | шишаку | шишаки |