шкалик
ШКАЛИК, а, ч., заст, 1. Стара міра об'єму вина, горілки, що дорівнює 1/200 відра (0,06 л). Мусив Корній лікувати свій зуб одинцем, а випивши шкалик, приклав долоню до щоки, довго мотав головою.- Ще дужче крутить (Гончар, Тронка, 1963, 67); // розм. Пляшка для горілки, з горілкою такого об'єму; невеличка пляшечка для горілки чи з горілкою. Закинувши вгору підборіддя, вставляв [Паскуда] того шкалика в рота.. і, примруживши солодко оченята, тягнув горілку, наче немовля соску (Збан., Єдина, 1959, 65); Зашкарублі селянські долоні вибивають з монопольських шкаликів корки; пили на дорогу і на санках, і прямо розсівшись долі кружка (Стельмах, І, 1962, 30); // Невелика склянка для горілки; чарка. У народному побуті були поширені скляні чарки, питуни, братини, стопки, шкалики, рюмки, склянки, пивні кухлі, глечики, барильця тощо (Нариси з іст. укр.. мист., 1969, 46).
2. Конусоподібна склянка з оливою чи лоєм, що правила за світильник.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | шкалик | шкалики |
Родовий | шкалика | шкаликів |
Давальний | шкаликові, шкалику | шкаликам |
Знахідний | шкалик | шкалики |
Орудний | шкаликом | шкаликами |
Місцевий | на/у шкалику | на/у шкаликах |
Кличний | шкалику | шкалики |