шпетити
ШПЕТИТИ, шпечу, шпетиш, недок., перех., розм. Лаяти, сварити кого-небудь. Він, голову піднявши вгору, Кричав, опарений мов пес. Олимпських шпетив на всю губу (Котл., І, 1952, 104); // Суворо відчитувати, ганити кого-небудь. Він [завгосп] саме шпетив кухарів за те, що, видно, несмачного борщу з молодою капустою наварили (Збан., Сеспель, 1961, 116); Одного разу її перестрів у висілку старий Шостак- ішла з річки - і, перепинивши, почав шпетити її: - Судитися почала? З ким? Ти подумала? (Коцюба, Перед грозою, 1958, 133).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | шпечу | шпетимо |
2 особа | шпетиш | шпетите |
3 особа | шпетить | шпетять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | шпетитиму | шпетитимемо |
2 особа | шпетитимеш | шпетитимете |
3 особа | шпетитиме | шпетитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | шпетив | шпетили |
Жіночий рід | шпетила | |
Середній рід | шпетило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | шпетьмо | |
2 особа | шпеть | шпетьте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | шпетячи | |
Минулий час | шпетивши |